3

ВСТУН

розвитком культурности серед широких верств населення все збільшується
на тварин з підвищеною продукцією. Цього попиту не може цілком
льнити довіз закордонних тварин, а тому виникає думка про конечну
’у утворити власних племінних тварин з високою продукційністю
_иевих порід. Немає сумніву, що полшення с.-г. тварин є процес дуже
— 1 вимагає досконального й точного знання тих тварин, серед яких

_мо цю роботу.

здібність передавати їх спадково, отож, все це й е метою та зав-
племнних книг.
_м вища країна, що до розвитку племінних тварин, тим раніше виникає
° ка про утворення племінних книг.
— лія — класична країна як до утворення видатних, на ввес світ відомих
_ рин різних рас—коней, великої рогатої худоби, свиней то що, най-
— стала на шлях реєстрації племінних тварин і запровадила племінні

— останніх часів тут надавалось надзвичайноїа ваги походженню тварини.
_ аючи родовід тварини, вони дивляться, що ця тварина дістала від
_ а які якості закріплено в ній роботою заводчиків у цілій низці
- .
-цінили дуже заводські записи й вівчарі. Так відомий німецький
` вівчарства Вільсдорф каже, що майже на протязі 150 років при ве-
німецьких мериносових вівчарнях ретельно зазначалося все, що мало
ня для оцінки окремих тварин з племінного погляду й через це пощас-
дійти дуже корисних наслідків, наприклад, що до вирівняности руна.
Багато пізнише зрозуміли вагу племзаписів в галузі великої рогатої худоби,
й тут Ангмія вела перед. Англійці добре уявляли собі, що масове поліп-
т скотарства неможливо практично без племінного скотарства в межах
країни.
За допомогою племінних книг ми можемо уявить собі, шо-то за мате-
над поліпшенням якого нам доведеться працювати й у цім розумінні, 'як
професор Попов І. С. „племкниги являются историей пород“.
Нам тепер цілком ясно, що неможна вибрати тварину для заводу, коли
нев!домо Й походження Й коли ми не знаемо, чи були в не! предки

исними якостями й як ці якості приходили за спадковістю.